ганя розмовою нагадала.
коли мені було років 12-13, в мене закохався один несповна розуму. тобто це я не фігурально висловлююся, чувак справді був того, може, синдром дауна, абощо, хоча ні, навряд, в них специфічна зовнішність, утім, в нього теж була досить специфічна зовнішніть, товсті шкельця в окулярах і відвисла нижня губа і курта джінсова варьонка, і років під тридцять, таке.
він жив із батьками поверхом вище і постійно підстерігав мене на сходах, або біля під'їзду, чи на майданчику в дворі, чи біля магазину, чи ще де, і тицяв різні цукерки і папірці з віршами еротичного, простигосподи, змісту, иииии.
в мене ця його любов викликала страх і ненависть, а сам він - безмежну огиду і жаль, бо постійно хотілося його вдарити, чи там плюнути в обличчя, а він же хворий на голову, ну ви зрозуміли. а окрім того, я тоді дуже цікавилася одним хлопцем із нашого ж будинку, цим хлопцем всі дівчата цікавилися, бо він був схожим на роббі вільямса, коротше, перший хлоп в дворі був, і я в нього, можна сказати, була закохана, а він у мене, навпаки, закоханий не був, аж потім закохався, коли я на нього поклала, словом, було пізно, таке життя, що ж тут зробиш,
але я щось зациклилася,
ага, так от, в контексті цих дитячих закоханостей шанувальник з відвислою губою аж ніяк не додавав мені привабливості, от поставте себе на моє місце.
не знаю, що викликало в дауна такі палкі почуття, може, як ото взимку мене смикнуло заколядувати і в його квартирі, бо ж він як-не-як, а людина, то так та колядка і запала йому в душу? але то направду дивно, ви ж бо знаєте, як я співаю, то не спів, то пекельний крик і стогін.
отак промучилася я з тим поетом еротичного змісту рік чи й два, а потім він подівся десь, мабуть, батьки на кульпарків одвезли, прямо в окулярах і джінсових варьонках. таке життя, що ж тут зробиш.
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
cytrusova's journal
