о, якби ви знали, чим я займалася в понеділок!
почну з того, що оксана, дружина брата, подарувала мені на весіллі красивенний набір із сережок, кольє і перстня.
а ще перед тим я загубила десь у хаті косметичку із різним причандаллям.
тому цілий день я ходила в нових красивенних сережках, зате з ненафарбованою пикою, а ввечері зібрала манатки на потяг, знайшла ту нещасну косметичку із причандаллям, понабирала солодкого, ковбаси, голубців, тушених перепілок з чорносливом, лососевих рулетів із зеленню, італійського мартіні вісім ящиків, одеського шампанського три літри, і так далі, сіла в вагон і поїхала геть, пробачте уже мені такі деталі, але то необхідний вступ до понеділкової драми.
у вагоні я нарешті зняла сережки, і кольє зняла, а перстень залишила на пальці, ну й труси на сраці, звісно, залишила, та й шорти, і майку, що там уже прибріхувати, майже все залишила на собі, як остання пуританка в йоркширі. коротше, поклала я свої красивенні сережки разом із ланцюжком в щасливо знайдену косметичку і заснула міцним вагонним сном. і снилася мені небо в діамантах і ще дещо.
а вранці встала, і, як була - себто в трусах, шортах, майці, перстні, шльопанцях на босу ногу і без макіяжа - похапала манатки, усі ті голубці з шампанським, і пішла додому. вдома я довго мокла під душем, розчісувалася, чухала пузо, пила каву, думала про небо в діамантах і ще дещо, аж поки не прийшов час йти на роботу, я полізла за косметичкою, щоб намалювати на пиці красу, і головне - щоб натягти сережки... косметички, курвамать, знову ніде не було. "а чи не забула ти її, красавіца моя, в шостому вагоні фірмового потягу "львів-київ", га?" - запитала я себе і впала в істерику.
трохи поістерикувавши, я взула шльопанці на босу ногу, натягла труси, шорти, майку, як остання пуританка в есексі, і поскакала назад на вокзал.
потяг, звісно, вже давно не чекав мене на пероні, а, як повідомила тітонька в пілотці, був відігнаний в поїздовий парк до вечора. я поправила окуляри і шльопанці і енергійно потулила по шпалах. в парк.
небезпека підстерігала мене на кожному кроці. щомиті з-за поворотів з'являлися чорнопикі машиністи і золотозубі тітки з кравчучками, щосекунди мене наздоганяли паровози і дрезини, на мене висипали вугілля і заливали гарячою смолою, я застрягала шльопанцями в щебені, скреготіла зубами і інтенсивно пріла, але йшла. через якихось 4-5 годин пекельних мук вдалині, як оаза, замайорів поїздовий парк із мільйоном потягів в усі відомі напрямки. "йобтваюмать алилуйа" - верескнула я, перехрестилася і почала шукати свій потяг із вагоном номер шість, де в десятому купе на верхній полиці мала лежати моя косметичка з сережками і ланцюжком.
і знайшла.
от.
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
cytrusova's journal
