улиба борзосмислова (![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small} cytrusova) wrote,@ 2008-11-19 10:28:00 |
|
the world is not enough
вам не здається, що день за днем ми живемо у передчутті "чогось"? добре, можливо, вам конкретно - ні, тож хай так: чи не здається мені, що я живу очікуванням події, яка змінить усе? власне, це не запитання. бо здається.
станеться щось на кшталт такого: я заходжу в супермаркет за кефіром - і тут звідусіль камери, софіти, конфетті, репортери, ви наш стомільйонний покупець, яка честь, станьте обличчям відділу побутової хімії, і чек на стомільйонів гривень вам у зуби! а я, звісно, з розпатланим волоссям, напівсонна і в старому пальті з капюшоном, якесь суцільне некомільфо.
краще так: я жую виноград на дивані перед телевізором, тут телефонний дзвінок, алло, пані ірино, це є містер лєвандофскі з оттава, кенеда. маю жаль повідомити вам, що ваша чотирирідна тета по материнській лінії віддала богу душу на тому тижні, а перед кончиною встигла заповісти вам свій невеличкий маєток в південній каліфорнії, коли вам стане зручно оформити всі необхідні пейпарз? я похапцем купляю квиток до оттава, кенеда, оформляю всі пейпарз і плачу двісті відсотків податків на нерухомість, пощо мені це марудство?..
тому все відбудеться за іншим сценарієм: я прогулююся павловським парком, і несподівано з-за куща просто мені в ноги падає емм.. майкл джексон без носа! і вишуканою української каже: "о принцесо мрій моїх! я любив тебе усе своє свідоме життя (до закінчення кіндергардену) і...". і що "і"?
але щось таки має статися. і тоді.
вам не здається, що день за днем ми живемо у передчутті "чогось"? добре, можливо, вам конкретно - ні, тож хай так: чи не здається мені, що я живу очікуванням події, яка змінить усе? власне, це не запитання. бо здається.
станеться щось на кшталт такого: я заходжу в супермаркет за кефіром - і тут звідусіль камери, софіти, конфетті, репортери, ви наш стомільйонний покупець, яка честь, станьте обличчям відділу побутової хімії, і чек на стомільйонів гривень вам у зуби! а я, звісно, з розпатланим волоссям, напівсонна і в старому пальті з капюшоном, якесь суцільне некомільфо.
краще так: я жую виноград на дивані перед телевізором, тут телефонний дзвінок, алло, пані ірино, це є містер лєвандофскі з оттава, кенеда. маю жаль повідомити вам, що ваша чотирирідна тета по материнській лінії віддала богу душу на тому тижні, а перед кончиною встигла заповісти вам свій невеличкий маєток в південній каліфорнії, коли вам стане зручно оформити всі необхідні пейпарз? я похапцем купляю квиток до оттава, кенеда, оформляю всі пейпарз і плачу двісті відсотків податків на нерухомість, пощо мені це марудство?..
тому все відбудеться за іншим сценарієм: я прогулююся павловським парком, і несподівано з-за куща просто мені в ноги падає емм.. майкл джексон без носа! і вишуканою української каже: "о принцесо мрій моїх! я любив тебе усе своє свідоме життя (до закінчення кіндергардену) і...". і що "і"?
але щось таки має статися. і тоді.
